Коли ти з’явився у мене в животику, ми з татком не тямилися від щастя: У НАС БУДЕ ДИТИНКА!!! Так-так, ти цілих 9 місяців жив у мене в животику. Твій тато був самим турботливим і люблячим татом на світі! Я ТАК ЙОГО ЛЮБЛЮ! Він кожного ранку, коли йшов на роботу і коли повертався цілував і пестив тебе, тобто пузік. Ми розмовляли з тобою, читали казки, співали! Ми не знали хто ти: хлопчик чи дівчинка! Нам було байдуже! І у найвідповідальнішу мить твого народження ми були втрьох!
Нас налаштовували на те, що буде дівчинка!  У нас буде донечка! Іноді мрії малювали картини, як у магазині ми придивлялися до ляльок і колясок, кофтинок, платтячок…. Донечка представлялася мені таким ангелом, який буде завжди поруч. Уява малювала картинки: ось ми миємо посуд, а ось разом ліпимо вареники, ось дочка пере у своєму тазку ляльковий одяг. Я бачила її великі блакитні очі, золотисте волоссячко і пухкі щічки. СОНЕЧКО, ТИ НЕ ОБРАЖАЙСЯ, А ДОЧИТАЙ ДО КІНЦЯ!
Але ж ми напевно не знали, тому ніжно називали тебе: КУКУСІК!
На останньому УЗД нам сказали, що у нас буде Хлопчик. Син! Синулька! Я буду мамою сина! Ця думка не покидала мою голову. Це була ніби й несподіванка, ніби й ні. Я уже почала уявляти себе мамою шибеника з розбитими колінами, якого просто неможливо наздогнати…
Але я вже тоді знала, що ти - моє найбільше щастя!
Отже, нам довелося забути про ляльки і коляски, хоча іноді тобі подобалося гратися і дитячими колясками. Зато я за півтора роки точно вивчила моделі і назви багатьох машин, довелося полюбити дивитися футбол!!! І досі не розумію, що в тому такого цікавого! Ти завжди так кумедно кричав: «Бах!». Мені довелося не тільки навчитися грати у футбол, але і найголовніше - встигнути пояснити, що не можна бити м’ячем ось сюди і  ой, ось сюди теж, а це ти куди б’єш??? І як висновок: розбитий плафон у люстри чи вазон, чи улюблену бабусину вазочку, чи мамині окуляри, на які ти наступив ненароком (а чому вони лежали на полу?!), списуємо на ранній розвиток.
Ти завжди був цікавим хлопчиком. Нам часто доводилося лагодити машинки, пришивати носи і очі, вуха і хвости.
Наша кімната з часом перетворилася на гараж Під диваном у нас була ціла база колес різного розміру, які зняли з машин твої зубенятка. Колесами усе тільки почалося. Поруч лежали кузови, сидіння, рулі, ключі, ґудзики….  І все це тобі неодмінно було треба. А під комп'ютерним столом, розмістився безкоштовний гараж найрізноманітнішого транспорту: від легковичка 5 см в довжину до джипа, в який можна всістися і самому. Навкруги усе бахкає, гримить, пищить і б’ється. Автомобілі потрапляють в аварії, тому що так цікавіше. «Бу-бух!!!» - і новеньке авто розлетілося на друзки (не витримало зустрічі із батареєю). Ходити по квартирі потрібно було обережніше в рази – щоб ненароком не наступити на якусь іграшку, яка повинна лежати саме посеред коридору! Або ж ненароком не зіштовхнутися із юним гонщиком, якого тато катає на кухонному табуреті, або ж у великій мисці.
Техніка в будь-якому її виді завжди викликала у тебе невгамовний інтерес і купу питань. Автомобіль дідуся перетвориться на недосяжну мрію. Ти ще такий маленький, а п'ять хвилин за кермом поглиблювали ямку на щічці і додали півгодини головного болю нам після витягування тебе із-за керма.
На дитячому майданчику мамами інших хлоп'ят і я в тому числі тільки могли мріяти про хоча б 3 хвилини спокою. Мами хлопчиків завжди поряд з синами - підтримують їх на сходах, сонечках і інших висотних спорудах. Ти ще не вмів ходити, а вже за тобою потрібен був «глаз-да-глаз». Ти, ніби Петрик П’яточкін. У тобі прихована маленька пружинка, яка ніколи не втомлюється і навіть уві сні сміється і каже: «Бррр»! Прогулянки за ручку? Це не для мого хлопчика. Ти завжди любив підійматися і спускатися по східцях мільйон разів, проскочити усі бордюри і розгледіти усіх жучків і черв'ячків на дорозі та спробувати їх спіймати.
Та все ж, мама сина - особлива жінка! Чому? Та все просто! Я щаслива удвічі. На цьому світі щирою любов'ю мене люблять відразу двоє чоловіків - чоловік і син. Щастя не буває багато. Це розумієш, коли в одну щоку тебе цілує чоловік а з іншою маленькими руками для поцілунку пухкими губками тебе до себе повертає білобрисе янголятко.
І найголовніше, я чую в два рази більше освідчень в справжньому чоловічому коханні! :))) І так приємно буде пізніше почути від тебе: "Матуся, я тебе люблю"! А ще краще відчути, як твої ручки жаліють мене, а ти нарешті скажеш: "Матуся моя люба, рідненька моя"!